Письменники – ювіляри Життя і творчість Сергія Єсеніна

 

          Сергій Олександрович Єсенін  - один із найяскравіших і самобутніх поетів ХХ століття. Співець російської природи, тонкий лірик, майстер пейзажу, знавець народної душі, людина бурхливої і трагічної долі.

          Він  народився в селянській родині, навчався в земській школі,  писати  почав дуже рано. З 9 до 14 років складав лише духовні вірші.  Друкуватися почав з 1914 років в дитячих журналах, відвідував заняття літературно -  музичного гуртка. Перші збірки віршів Сергія Єсеніна «Радуница», «Голубень», «Преображение», «Сельський часослов» захоплено зустріли критики. У перших віршах він наслідував Кольцова, Нікітіна, Надсона.

Коли держава була охоплена революційним рухом, молодий поет не захоплювався робітничим життям, він тягнувся до зображення патріальхального минулого, зокрема села. У літературних салонах, де Єсенін читав свої вірші, його називали «селянським пастушком».

 Сергій Єсенін – один  з небагатьох літераторів, творчість якого буквально пішла в народ.  Його поезія  незвичайна за своєю щирістю, він  зумів висловити гарячу любов до своєї землі, природи, людей, є в ній і відчуття тривоги , очікування і розчарування.   У період з 1923 по 1925  роки створювалися його кращі вірші.  «Отговорила роща золотая», «Письмо к матери», «Анна Снегина», «Персидские мотиві». Вірші полонять своєю  щирістю і  мелодійністю. Багато з них покладено на музику: «Белая береза», «Поет зима», «Плачет метель, как цыганская скрипка»  та інші.

  За своє коротке життя поет багато подорожував країнами світу. Важливою віхою життя Єсеніна було перебування його за кордоном.  Після повернення змінилися його погляди на рідну країну, адже, повернувшись, побачив багато нового.

 Одна із сторінок у творчості  пов’язана із його цікавістю до української літератури  і творів Тараса Шевченка.  В 1922 року Єсенін відвідав Харків, згодом шевченківські місця і навіть переклав на російську мову кілька шевченкових віршів.

 Надзвичайно лиричні вірші присвятив поет темі кохання: «Листя падают…», «Заметался пожар голубой», «Персидские мотиви» та інші.  Вони розповідають про світлу пісню кохання, яка зародилася в ніжному серці поета.

Душею поезії Єсеніна була природа, без неї його вірші втратили б свою неповторність і красу. Шанувальникам таланту поета нескінченно дорогі та близькі зеленоока єсенінська берізка, старий клен  і квіти, проникливими словами написані вірші про чотириногих друзів «Пісня про собаку», «Корова», «Лисиця».

 Поезії Сергія Єсеніна притаманна філософська глибина, гармонія почуттів і думки. Достатньо згадати хоча б такі вірші : «Не жалею, не зову, не плачу», «Отговорила роща золотая» та інші.

 Єсенін прожив всього 30 років. Віра в красу життя, в людину, гуманістичний пафос – головне  в  його  творчості.  Йому не потрібно було шукати ключ до душі народу, бо він сам був одним із її носіїв. В останні роки він хотів змінити життя на краще, порвати з богемою, повністю віддатися творчості. В грудні 1925 року обірвалося життя Сергія  Єсеніна. Його вірші не можуть постаріти, бо в них тече «вічно молода кров вічно живої поезії».

 До 125-річчя від дня народження автора в центральній районній бібліотеці оформлено виставку-привітання «Життя і творчість Сергія Єсеніна». Користувачам запропоновано ознайомитися  з  біографією поета та його поетичною спадщиною.