Прости нас, пам`яте, прости!

Під такою назвою пройшов усний журнал, який підготували та провели  працівники Куп`янської центральної  районної бібліотеки спільно з учнями 2-го курсу  аграрного ліцею.

Учасники заходу ознайомилися з жахливими даними про ті  голодні роки. З квітня 1932 по листопад 1933 р. р., саме за ці 17 місяців, тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули  мільйони людей. Пік голодомору  прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня. Це велика трагедія українського народу.

 З сумними облич`ями слухали присутні про жахливу статистику Голодомору на Харківщині та Куп`янщині. Колишня Харківська область найбільш постраждала від голоду - 52, 8 % загиблих. Українське село гинуло мовчки. Наша мати  - Україна божеволіла від горя і безвихідності. На її очах гинули  безневинні діти. Ті часи викликають  біль в душах і серцях українського народу.

На вшанування світлої пам`яті жертв голодомору в Україні 1932 – 1933 роках учні запалили поминальні свічі. Це – знак нашої пам`яті. Це – святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це – світло очищення задля нашого майбутнього.

В кожній сільській бібліотеці до цієї скорботної дати були оформлені книжкові виставки, тематичні полиці: «Стоїть в скорботі мати – Україна», «Голодомор: невиплакані сльози України», «Душі загиблих стукають в наші серця». Спільно з вчителями сільських шкіл були проведені уроки історії: «То був найстрашніший, навмисний голод», «Ти кажеш не було голодомору?», «Скорботний 33 –й».  В багатьох бібліотеках пройшли години пам`яті, години реквієми: «Злочин проти нації», «Запалимо свічку скорботи», «Ціна хлібної скоринки», «З попелу забуття» , «Це потрібно живим». Бібліотечні працівники підготували багато матеріалу: це – і спогади односельців, свідків того жаху, і фотографії, які зберегли для потомків ті події, і документальний фільм про Голодомор на Куп`янщині.

Хвилинами скорботи та запаленими свічками вшанували учасники заходів світлу пам`ять жертв Голодомору. Через жорнова страшенної голодної смерті пройшли всі села, всі родини на Куп`янщині. Ми не забудемо рік тридцять третій, не їм це потрібно, це потрібно нам, живим.