Під такою назвою пройшов усний журнал, який підготували
та провели працівники Куп`янської центральної
районної бібліотеки спільно з учнями 2-го курсу аграрного ліцею.
Учасники заходу ознайомилися з жахливими даними про ті голодні роки. З квітня 1932 по листопад 1933
р. р., саме за ці 17 місяців, тобто приблизно за 500 днів, в Україні
загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді
від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.
Це велика трагедія українського народу.
З сумними облич`ями слухали присутні про жахливу статистику Голодомору на
Харківщині та Куп`янщині. Колишня Харківська область найбільш постраждала
від голоду - 52, 8 % загиблих. Українське село гинуло мовчки. Наша мати - Україна божеволіла від горя і
безвихідності. На її очах гинули
безневинні діти. Ті часи викликають
біль в душах і серцях українського народу.
На вшанування світлої пам`яті жертв голодомору в Україні 1932 – 1933 роках учні запалили поминальні
свічі. Це – знак нашої пам`яті. Це – святий вогник, який зігріє душі загиблих.
Це – світло очищення задля нашого майбутнього.
В кожній сільській
бібліотеці до цієї скорботної дати були оформлені книжкові виставки, тематичні
полиці: «Стоїть в скорботі мати – Україна», «Голодомор: невиплакані сльози
України», «Душі загиблих стукають в наші серця». Спільно з вчителями сільських
шкіл були проведені уроки історії: «То був найстрашніший, навмисний голод», «Ти
кажеш не було голодомору?», «Скорботний 33 –й».
В багатьох бібліотеках пройшли години пам`яті, години реквієми: «Злочин
проти нації», «Запалимо свічку скорботи», «Ціна хлібної скоринки», «З попелу
забуття» , «Це потрібно живим». Бібліотечні
працівники підготували багато матеріалу: це – і спогади односельців, свідків того
жаху, і фотографії, які зберегли для потомків ті події, і документальний фільм
про Голодомор на Куп`янщині.
Хвилинами скорботи та запаленими свічками вшанували
учасники заходів світлу пам`ять жертв
Голодомору. Через жорнова страшенної голодної смерті пройшли всі села, всі
родини на Куп`янщині. Ми не забудемо рік тридцять третій, не їм це
потрібно, це потрібно нам, живим.