День визволення України від нацистських окупантів

 

 28 жовтня Україна відзначає важливу дату в своїй історії –  76 річницю  визволення від фашистських окупантів, національне свято, пов’язане   з вигнанням військ  нацистської  Німеччини  під час Другої  Світової війни  за межі  сучасної території України.  Вшановується пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, героїв – ветеранів Другої Світової війни, які є для нас прикладом мужності, відваги, любові до своєї Батьківщини.

Вже традиційно в усіх бібліотечних закладах району до цієї події  оформлено  книжкові виставки, виставки – пам’яті,  перегляди літератури.

В центральній районній бібліотеці для користувачів різних вікових категорій оформлено  книжкову виставку «Друга Світова війна: битва за Україну».

Запропоновані для ознайомлення художні і документальні твори   розповіли про  партизан, підпільників, трудівників тилу, про тих, хто кував перемогу, працюючи на заводах  і фабриках, на ланах і фермах, хто боровся із ворогом у партизанських загонах і підпіллі, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах, хто своїм героїчним внеском прискорив визволення українського народу. Представлені в експозиціях альбоми презентують  репродукції плакатів і газет воєнних років, документи із сімейних архівів.

Письменники - ювіляри Життя і творчість Івана Олексійовича Буніна

                                                   

Іван Олексійович Бунін – російський  письменник, поет, перекладач. У літературі ХХ століття Буніну належить видатне місце, він був чудовим прозаїком і витонченим ліриком, походив із старовинного дворянського роду. Дитинство і юність письменника минули на хуторі Бутирки, що на Орловщині, в одному з невеликих родових маєтків. Протягом чотирьох років він навчався у Єлецькій Гімназії, а потім здобував знання вдома.

Бунін завжди любив Україну, йому подобалося мандрувати українськими степами, слухати народні пісні, спілкуватися із місцевими жителями. Він побував у Харкові, в Криму, здійснив мандрівку за течією Дніпра, відвідавши могилу Т. Шевченка у Каневі. Його художня спадщина має багаті і різноманітні зв’язки з українською культурою і літературою. Бунін добре знав український фольклор, захоплювався поезією Т. Шевченко, якого називав геніальним поетом. З 1891 року письменник жив у Полтаві, працював у статистичному бюро. З великим інтересом стежив за українською літературою.

Іван Бунін контактував з українськими письменниками сучасниками – Михайлом Коцюбинським, Борисом Грінченком, Іваном Франко, перекладачем і редактором «Кобзаря» Білоусовим, етнографом В. Гнатюком. Твори Буніна перекладали українською Павло Тичина, Максим Рильський, Леонід Смілянський, Олександр Ільченко. Григорій Зленко присвятив перебуванню Буніна в Україні оповідання «Вогонь зблизька».

Перша книга Івана Буніна «Вірші» вийшла в 1891 році. Наприкінці ХІХ століття він зблизився із М. Горьким, який високо цінував талант молодого письменника. Напередодні революції 1905 року він був уже помітною постаттю, його популярність продовжувала рости і надалі. У 1909 році Буніна було названо одним із дванадцяти почесних членів Академії наук серед яких був і Л. Толстой.

Поезія Івана Буніна завоювала особливе місце в історії російської літератури. Співець російської природи, майстер філософської і любовної лірики він продовжував класичні традиції і активно розвивав досягнення «золотого століття» російської поезії.

По справжньому популярним письменник став після публікації великої соціально психологічної повісті «Деревня», у якій з суровою нещадністю змалював будні російського села.

Напередодні першої світової війни у творчості Буніна з’являються нові мотиви й образи, розширюється діапазон тем. В атмосфері цього трагічного співчуття розкривається одна із центральних тем усієї прози Буніна – тема кохання.

До кращих зразків прози Буніна, написаної на цю тему належать оповідання «Граматика кохання», «Легке дихання», «Сни Чанга».

Першу світову війну і революцію 1917 року письменник сприйняв як передвістя близького і неминучого краху Росії. У 1920 році емігрував до Франції. Провідними у творчості Буніна стають теми кохання і смерті, краси природи, поетизація життя в Росії до 1917 року.

В еміграції написав романи «Жизнь Арсеньєва», «Миттина Любов»,  цикли оповідань і ліричних мініатюр: «Божье дерево»,  збірку «Темные алеи», до якої увійшло 38 оповідань та інші.

Літературні заслуги Івана Буніна високо оцінила світова громадськість. У 1933 році він перший серед російських письменників став лауреатом Нобелівської премії.

Визнаний майстер прози він також був видатним поетом, чудовим перекладачем. Неперевершеним залишається його переклад поеми, як «Пісня про Гайявату», «Каїн», «Леді Годіва», «Кримські сонети», переклад початку «Заповіту» Т. Шевченка.

Письменник всі ці роки жив у Франції, але крізь усе життя проніс любов до Росії. Письменник помер у Парижі від хвороби легень.

До 150 - річчя від дня народження письменника в центральній районній бібліотеці представлено книжкова виставка «Життя і творчість В. А. Буніна». Користувачам бібліотеки запропоновано ознайомитися із творами автора і біографічною літературою.

 

 

 

 

 

Слава козача не вмре

 

14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, водночас з Днем захисника України відзначається День українського козацтва.

 Це не тільки народне та релігійне свято, а й національне, це насамперед вияв любові до тих, хто у кровопролитних битвах захищав нашу Батьківщину, відстоював свободу і незалежність в ім`я майбутнього. Воно єднає країну, є символом нерозривного зв`язку всіх поколінь захисників України.

  Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.

  З нагоди свята в усіх бібліотечних закладах району оформлені книжкові виставки, перегляди літератури: «Козацькому роду нема переводу»,   «Сини української землі», «Козацький оберіг», «Українське козацтво» та інші.

 В центральній районній бібліотеці для всіх вікових категорій  користувачів представлено книжкову виставку «Слава козача не вмре».

Презентована на виставках художня та наукова література  знайомить     з героїчними  сторінками історії українського народу, образами видатних діячів минулого, побутом, звичаями та традиціями козаків, з основними етапами формування української козацької держави. Виховує почуття патріотизму, національної гідності, популяризації надбань і традицій славних запорожців.

         Дітей зацікавить література про легендарних отаманів Богдана Хмельницького та Івана Сірка,  про  історію славного українського козацтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

Письменники – ювіляри Життя і творчість Сергія Єсеніна

 

          Сергій Олександрович Єсенін  - один із найяскравіших і самобутніх поетів ХХ століття. Співець російської природи, тонкий лірик, майстер пейзажу, знавець народної душі, людина бурхливої і трагічної долі.

          Він  народився в селянській родині, навчався в земській школі,  писати  почав дуже рано. З 9 до 14 років складав лише духовні вірші.  Друкуватися почав з 1914 років в дитячих журналах, відвідував заняття літературно -  музичного гуртка. Перші збірки віршів Сергія Єсеніна «Радуница», «Голубень», «Преображение», «Сельський часослов» захоплено зустріли критики. У перших віршах він наслідував Кольцова, Нікітіна, Надсона.

Коли держава була охоплена революційним рухом, молодий поет не захоплювався робітничим життям, він тягнувся до зображення патріальхального минулого, зокрема села. У літературних салонах, де Єсенін читав свої вірші, його називали «селянським пастушком».

 Сергій Єсенін – один  з небагатьох літераторів, творчість якого буквально пішла в народ.  Його поезія  незвичайна за своєю щирістю, він  зумів висловити гарячу любов до своєї землі, природи, людей, є в ній і відчуття тривоги , очікування і розчарування.   У період з 1923 по 1925  роки створювалися його кращі вірші.  «Отговорила роща золотая», «Письмо к матери», «Анна Снегина», «Персидские мотиві». Вірші полонять своєю  щирістю і  мелодійністю. Багато з них покладено на музику: «Белая береза», «Поет зима», «Плачет метель, как цыганская скрипка»  та інші.

  За своє коротке життя поет багато подорожував країнами світу. Важливою віхою життя Єсеніна було перебування його за кордоном.  Після повернення змінилися його погляди на рідну країну, адже, повернувшись, побачив багато нового.

 Одна із сторінок у творчості  пов’язана із його цікавістю до української літератури  і творів Тараса Шевченка.  В 1922 року Єсенін відвідав Харків, згодом шевченківські місця і навіть переклав на російську мову кілька шевченкових віршів.

 Надзвичайно лиричні вірші присвятив поет темі кохання: «Листя падают…», «Заметался пожар голубой», «Персидские мотиви» та інші.  Вони розповідають про світлу пісню кохання, яка зародилася в ніжному серці поета.

Душею поезії Єсеніна була природа, без неї його вірші втратили б свою неповторність і красу. Шанувальникам таланту поета нескінченно дорогі та близькі зеленоока єсенінська берізка, старий клен  і квіти, проникливими словами написані вірші про чотириногих друзів «Пісня про собаку», «Корова», «Лисиця».

 Поезії Сергія Єсеніна притаманна філософська глибина, гармонія почуттів і думки. Достатньо згадати хоча б такі вірші : «Не жалею, не зову, не плачу», «Отговорила роща золотая» та інші.

 Єсенін прожив всього 30 років. Віра в красу життя, в людину, гуманістичний пафос – головне  в  його  творчості.  Йому не потрібно було шукати ключ до душі народу, бо він сам був одним із її носіїв. В останні роки він хотів змінити життя на краще, порвати з богемою, повністю віддатися творчості. В грудні 1925 року обірвалося життя Сергія  Єсеніна. Його вірші не можуть постаріти, бо в них тече «вічно молода кров вічно живої поезії».

 До 125-річчя від дня народження автора в центральній районній бібліотеці оформлено виставку-привітання «Життя і творчість Сергія Єсеніна». Користувачам запропоновано ознайомитися  з  біографією поета та його поетичною спадщиною.

 

 

 

 

Письменники – ювіляри Життя і творчість О. Забужко

 

Оксана Забужко – видатна українська письменниця, філософиня, лауреатка Шевченківської премії, а також численних нагород: фундації Антоновичів, ордена княгині Ольги. З її ім’ям пов’язують вихід сучасної української літератури на світову арену.

Закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету імені Тараса Шевченка. Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Починаючи з 1989 року Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України. В 1992 році викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія, як запрошений письменник. В Україні Забужко від 1996 року, залишається найпопулярнішим україномовним автором. Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке в Центральній та Східній Європі. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній». Оксана Забужко – член Асоціації українських письменників її твори перекладені 20 мовами світу.

З нагоди 60 річчя від дня народження відомої письменниці нашої сучасності в центральній районній бібліотеці оформлено виставку – персоналію «Життя І творчість О. Забужко». Запрошуємо своїх користувачів ознайомитися із повістями і оповіданнями відомої авторки, що вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном. В збірниках зразків малої прози найуспішнішої української авторки, читач знайде визнані шедеври, перекладені багатьма мовами та поставлені на численних європейських сценах такі , як: «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку» «Інопланетянка» та інші.