Здається, нікого не треба переконувати в тому, що народна творчість, самобутність – це те неоціненне багатство, яке вирізняє українців серед інших культур, живить душі людей, єднає покоління, утверджує нас як націю, що має велике минуле і впевнено іде у майбутнє. Українська пісня, вишивка, вироби гончарів, різьбярів, ковалів – їх одразу відрізниш від інших творів, упізнаєш і на протилежному краю землі.
Не дати загубитися, зберегти, підтримати, передати дітям і онукам – ось таким має бути ставлення до фольклору, національного мистецтва, ремесел. І головним їх носієм сьогодні, хранителем і примножувачем є українське село.
В селі Ягідне мешкає багато талановитих людей. Для Волошиної Надії Афанасіївни вишивання – це стан душі, це не праця, а улюблене занняття, якому вона віддає весь вільний час. Уся хата цвіте у рушниках, наволочках, серветках.
Марія Іванівна Большанова свою майстерність передає старшій дочці. Її роботи – це світ краси і фантазії. Дуже багато розробок створила сама. Вишиває без жодного вузлика.
Для Колашник Тетяни Олександрівни вишивання не тільки захоплення, а й відрада, натхнення, смисл життя. Ця людина дуже многогранна, захоплюється також музикою та малюванням.
Саме ці майстрині взяли участь в конкурсі традиційного народного мистецтва – художня вишивка на приз заслуженого майстра народної творчості України Світлани Гутник.
Ягідненські майстрині вишивають з дитинства. В їхніх колекціях дуже багато картин, серветок, рушників тощо. Скільки тепла, любові, радості вкладено в кожен хрестик, в кожну стіночку. То неоціненний скарб, то диво пречудове, що примушує завмирати серце, тішить душу, зачаровує своєю незрівнянною красою.
Талант цих майстринь журі конкурсу оцінило високо і вони одержали заслужену нагороду, а односельці пишаються своїми майстринями і поздоровляють їх з нагородою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий